а) відкидатися

подброситься

1) підкидатися, підкинутися, бути підкиненим, підкинутим. [Почали яблуками підкидатися. Тричі на день волам сіно підкидається];

2) (взбрасываться) підкидатися, підкинутися, викидатися, викинутися, скидатися, скинутися. [Он бач, як сьогодні риба підкидається, (викидається, скидається)].

* * *

несов.; сов. - подбр`оситься

1) відкидатися назад; напівлежати; сидіти напівлежачи

2) укладати горизонтально; відкидати назад; притуляти (до чогось — on, upon)

3) покладатися, покладати надії (на когось — on, upon)

* * *

1) відкидатися назад; напівлежати; сидіти відкинувшись або розвалившись

2) (on, upon) укладати, приводити в горизонтальне положення; відкидати назад; притуляти ( до чого-небудь)

3) (on, upon) покладатися; сподіватися ( на кого-небудь)

отвергнуться

1) відкидатися, заперечуватися. Все наши предложения -гались - всі наші пропозиції відкидалися (відкидано);

2) кого и от кого, от чего - відкидатися, відкинутися (від) кого, зрікатися, зректися чого, відщіплятися, відщепитися, сов. відчахнутися, відцуратися від кого, від чого, покинути, зацурати кого, що. Все -глись от меня - всі мене (від мене) відцуралися (відкинулися), всі мене покинули (зацурали).

* * *

отказаться

1) от чего, кого, в чём - відмовлятися, відмовитися від чого, від кого, в чому (редко), (гал.) вимовлятися, вимовитися чого, (усиленно) відмагатися, відмогтися від чого, (отрекаться) зрікатися, зректися чого, кого, відрікатися, відректися від чого, від кого (редко: вирікатися, виректися чого), відкидатися, відкинутися від кого (часто о близких людях: женихе, невесте, влюблённых, супругах и т. п.), від чого, кидатися чого, (гал.) скидатися чого. [Першого купця не кидайсь (Ном.)]. -ваться, -заться от кого, чего (покинуть, оставить) - цуратися кого, чого и від кого, від чого [Сина батько відцурався (Шевч.)], відкаснутися від кого, від чого, (отпираться) відгетькуватися від чого. Срв. Отрекаться. -ся от должности, обязанностей, власти, престола - відмовлятися (відмовитися) від посади, обов'язків, влади, трона (корони) или зрікатися (зректися) посади и т. д., или складати (скласти) посаду, обов'язки, владу (уряд), корону. См. Слагать. -заться от занимаемой должности - зректися своєї (или обійманої, посіданої) посади. Нас приглашали на обед, а мы -зались - нас прохали (прохано) на обід, та ми відмовились. Гости -зываются - гості відмагаються. -ваться (-заться) от платы, от работы - зрікатися (зректися) плати, роботи, відкидатися від плати, від роботи, кидатися плати, роботи. -заться от платежа податей, налогов - зректися платити податки, налоги. -заться от наследства - відмовитися від спадку, спадщини, (гал.) дідицтва, зректися спадку и т. д. -зываться (-заться) от своего мнения, своих слов, показаний - зрікатися (зректися) своєї думки, своїх слів, свідчень, відмовлятися (відмовитися) від своєї думки, від своїх слів, свідчень. -заться от дачи показаний - відмовитися дати свідчення. -заться от своего намерения - зректися (несов. зрікатися) свого наміру. -зываться от личных интересов, развлечений - зрікатися особистих інтересів, утіх. -зываюсь от своих прав - зрікаюсь своїх прав на що. -заться от кого - зректися кого. [Я не маю сили тебе зректися (Л. Укр.)]. -заться от себя - зректися себе. Он отказался от меня - він відцуравсь мене, відкинувся від мене. Я от чести этой -зался - я від чести тої відмовився, я зрікся тої чести. Доктора - зались от больного - лікарі відмовились від хорого. Я не -ваюсь работать - я не відказен (при обычн. форме: не зрікаюсь, не відмовляюсь) працювати;

2) кому (завещаться) - відписуватися, бути відписаним, відказуватися, бути відказаним. См. Завещаться.

* * *

1) відмовля́тися, відмо́витися

2) ( отрекаться) відмовля́тися, відмо́витися, відкида́тися, відки́нутися, зріка́тися, зректи́ся, цура́тися, відцура́тися; несов. відсахну́тися

3) ( переставать действовать) відмовля́ти, відмо́вити, відка́зувати, відказа́ти

отстать от кого, от чего

1) (оставаться позади) зоставатися, зостатися (позаду) від кого, відставати, відстати, відстрявати, відстряти, відбиватися, відбитися від кого, (медлить) отягатися. [Ногу змуляв та й зостався від своїх, не міг зійти з ними. Ягня відбилось від отари (Гліб.). Він іде попереду, а я отягаюсь, отягаюсь, та як побіжу додому. З ним недобре молотити, бо відстає]. Стараться не -вать от кого - тягтися за ким. [За багачами тягнеться]. Мои часы -стают на пять минут от городских - мій годинник зостається (спізнюється) на п'ять хвилин проти міського. -вать от берега - відставати, відстати, відчалювати, відчалити від берега;

2) (от дому, знакомых, друзей) відставати, відстати, відстрявати, відстряти від кого, від чого, відкидатися, відкинутися (від) кого, (від) чого, покидати, покинути кого, що, (отбиться) віднаджуватися, віднадитися від кого, від чого. [Хотіли гуртом купити ту землю і Павло був між нами, а тоді він від нас відстряв. Зовсім домівки відкинувся (віднадився від домівки)]. -стать (отвыкнуть) от чего - відкидатися, відкинутися, відцуратися чого и від чого, покинути, занехаяти що. [Відкинувсь від тютюну. Відцурався горілки. Покинув люльку = -стал от трубки)];

3) (отделиться) відставати, відстати, відлипати, відлипнути, відтулятися, відтулитися, відсідатися, відсістися, (о мног.) повідставати, повідлипати и т. д. Штукатурка -стала - тинк повідставав (повідлипав). Корка у хлеба -стала - скоринка на хлібі відсілася. Дверь -стаёт - двері відходять;

4) (отвязаться) відступатися, відступитися, уступатися, уступитися, відійти, відчепитися, відкаснутися, відсахнутися. Не -стану, пока вы мне не скажете - не відступлюся (не уступлюся, не відійду), поки ви мені не скажете. Пристал и не -стаёт - причепився і не відступається (не відходить). -стань от меня! - відчепись (відкаснись, відійди) від мене! Отставший - відсталий; (отклеившийся) відлиплий и т. д.

* * *

несов.; сов. - отст`ать

1) розм. місце, служба, робота

2) сидіння

3) тех. осідання

v (past і p.p. sat)

1) сидіти

2) садовити, саджати, садити, усаджувати (когось)

3):

to sit oneself — сідати

4) засідати, проводити засідання

5) розглядати, розслідувати (справу)

6) зосереджено займатися (чимсь); сидіти (над чимсь)

7) залишатися, перебувати, бути

8) уміщувати, бути розрахованим на якусь кількість місць

9) (on, upon) обтяжувати (когось, щось), давити (на когось, на щось)

10) (on) долати (чийсь опір); ставити на місце (когось); затискати

11) (on) затягувати (якусь справу); зволікати (з чимсь); відкладати в довгий ящик

12) сховатися, причаїтися (в засідці)

13) бути розташованим

14) заст. проживати, мешкати

15) облягати, тримати в облозі, взяти в облогу

16) виходити (звідкись); мати джерело (десь)

17) позувати (художнику)

18) бути прототипом (образу)

19) займати посаду; бути членом (комісії тощо)

20) представляти (у парламенті когось — for)

21) сидіти (про одяг)

22) личити, годитися, пасувати, бути до лиця (тж перен.)

23) сидіти на яйцях, висиджувати (пташенят)

24) садити на яйця (квочку)

25) триматися (на коні)

26) спорт. мати правильну позицію (про весляра)

27) стояти (про судно)

* * *

1) припасування, підгонка ( під фігуру)

2) місце, служба, робота

3) сидіння

4) тex. осадка; осідання

1) сидіти; саджати, садовити; ( with) сидіти з ким-небудь, доглядати за ким-небудь; працювати нахожою нянькою; сидіти, залишатися з ( чужими) дітьми ( за плату); ( through) висиджувати до кінця

2) засідати, проводити засідання; розбирати, розглядати; розслідувати; засідати в суді, бути суддею

3) зосереджено займатися ( чим-небудь); сидіти ( над чим-небудь); учитися, навчатися

4) залишатися, знаходитися

5) уміщати, бути розрахованим на яку-небудь кількість місць

6) (on, upon) обтяжувати, тиснути

7) (on) придушувати ( чий-небудь опір); ставити на місце

8) канц. (on) затягувати, відкладати; маринувати

9) засісти, влаштувати засідку; причаїтися

10) знаходитися, бути розташованим

11) пoeт. виходити ( звідки-небудь); мати який-небудь напрямок

12) (on) приховувати, засекречувати; протидіяти публікації, гласності

13) позувати (художникові, фотографові); служити прототипом ( образу)

14) бути членом ( якої-небудь комісії); посідати посаду ( в якій-небудь установі)

15) сидіти ( про одяг); підходити; личити, пасувати

16) висиджувати ( пташенят); сидіти на яйцях; саджати на яйця

17) триматися ( на коні)

18) cпopт. мати правильну позицію ( про весляра)

19) стояти ( про судно)

1) відкидатися ( на спинку крісла)

2) розслаблятися

3) ледарювати, байдикувати

1) відкидатися назад; напівлежати; сидіти відкинувшись або розвалившись

2) (on, upon) укладати, приводити в горизонтальне положення; відкидати назад; притуляти ( до чого-небудь)

3) (on, upon) покладатися; сподіватися ( на кого-небудь)

1) відкидатися ( на спинку крісла)

2) розслаблятися

3) ледарювати, байдикувати

1) кидати, метати, (швырком) вергати, шпурляти, швиргати, (с размаху на-земь) гепати (сов. гепнути). [Вергає сніг лопатою]. Б. в тюрьму - закидати до в'язниці. Б. якорь - закидати кітву (кітвицю, якір). Б. жребий - кидати жеребок, жеребкувати. Б. взгляд - зиркати, блим[к]ати очима, скидати (накидати) оком. Б. в жар, в холод - обсипати жаром, снігом;

2) (оставлять кого, что) кидати, покидати, лишати, залишати, відкидатися від кого. [Кидай вечеряти! Не одкидайсь од мене! Лишив її саму-одну];

3) (переставать заниматься чем) закидати що, занедбовувати що (сов. занедбати), кидатися чого. [Не кидалися давнього ремества].

* * *

несов.; сов. - бр`осить

вскинуться на кого накидатися, накинутися на кого, присікуватися, присікатися до кого.

* * *

несов.; сов. - вск`инуться

1) підкида́тися, підки́нутися, ки́датися [вго́ру], ки́нутися [вго́ру], скида́тися [вго́ру], ски́нутися [вго́ру]

2) (набрасываться с бранью, упрёками) накида́тися, наки́нутися, нападатися, напа́стися, напада́ти, напа́сти, наскі́пуватися и наскіпатися, наскі́патися

3) страд. несов. підкидатися, ки́датися [вго́ру], скида́тися [вго́ру], закида́тися

забросать чем

I. закидати, закидати чим; (яму ещё) засувати, засунути, загорнути; (слегка) прикидати, прикидати, (со всех сторон) обкидати, обкидати. [Труну почали закидати землею. Иншого вбили, а иншого камінням закидали (Єв. Мат.). Яму, що викопали вчора, сьогодні засунули (загорнули). Обкидали мене болотом (Сл. Гр.). Дрова прикидало снігом - мокрі будуть]. Забросанный - закиданий, засунений и засунутий, обкиданий, прикиданий чим.

II. Забрасывать, забросить -

1) (куда, за что) закидати, закинути, (о мног.) позакидати що куди, за що. [Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуть (Номис). Закинула клубок за скриню та ніяк не витягну (Київщ.). Закинув руки за голову. Отой мотлох (хлам) треба на горіще позакидати (Харківщ.)];

2) (задевать) закидати, закинути куди що. [Діти ножа десь закинули. Десь позакидали мої чоботи]. -ть невод - закидати, закинути, розсипати, розсипати невід. -ть удочку - закидати, закинути вудку. -ть голову вверх - закидати, закинути голову (вгору), задирати, дерти, задерти голову, (о многих) позакидати, позадирати голови. [Позакидали голови, насилу на їх держалися шапки (Н.- Лев.). Кінь зноровився, задер голову];

3) (оставлять без внимания что) закидати, закинути що, залишати, залишити що, занедбовувати и занедбувати, занедбати, занехаювати, занеха(я)ти що, відкидатися, відкинутися чого (или від чого), нехтувати, знехтувати, (провинц.) замітувати що, (образно) кидати, кинути під лаву що. [Закинув наукову працю. Занедбав я свою науку. Не тільки шкільної науки відкинувсь, а й геть усякі книжки читати залишив (Крим.). Драгоманову дорікали, що він за біжучими справами нехтує свою спеціяльність - історію (Єфр.). Зовсім дитину занехала. Вони свою славу кинули під лаву (Шевч.)]. Заброшенный -

1) закинутий и закинений, (о неводе) розсипаний;

2) (пренебрежённый) закинений, закинутий, занедбаний, занехаяний. Быть -ным - занедбатися, (образно) хмелем зарости. [Було ремесло, та хмелем заросло (Номис)]. -ное существо - (муж. р.) покидько, (ж. р.) покидька. [Ні батька, ні матери - покидько. Така вбога і безталанна дівчина, покидька, чужий попихач (Г. Барв.)]. -ное здание - занехаяна будова (или просто) пустка. -ное имение, сад - занехаяний (занедбаний) маєток, сад. -ная вещь - покидьок (-дька); покидь (-ди).

* * *

1) закида́ти, заки́нути и мног. позакида́ти

2) (переставать заниматься чем-л.) закида́ти, заки́нути и мног. позакида́ти, залиша́ти, зали́шити, -лишу́, -ли́шиш и мног. позалиша́ти; ( оставлять без ухода) зане́дбувати, занедба́ти, занеха́ювати, -ха́юю, -ха́юєш, занеха́яти, запуска́ти, запусти́ти и мног. позапуска́ти; ( покидать) ки́дати и покида́ти, поки́нути и мног. поки́дати

3) (доставлять, завозить куда-л) заво́зити, -во́жу, -во́зиш, завезти́ и мног. позаво́зити; ( в глубь территории) закида́ти, заки́нути и мног. позакида́ти

отвалиться

1) відвалюватися, відвалитися, відпадати, відпасти від чого, обпадати, обпасти з чого, (о многом) повідвалюватися, повідпадати, пообпадати. Штукатурка (глина) -лась от потолка - тинк повідпадав (глина повідпадала) від стелі, тинк пообпадав (глина пообпадала) з стелі. -лившийся - відпалий, обпалий, повідпадалий, пообпадалий;

2) (отбрасываться) відкидатися.

* * *

несов.; сов. - отвал`иться

1) відва́люватися, відвали́тися; ( отворачиваться) відверта́тися, відверну́тися; ( отпадать) відпада́ти, відпа́сти и повідпада́ти; ( отставать) відстава́ти, -стає́, відста́ти

2) строит. (несов.) відва́люватися; відверта́тися, відгорта́тися

отвориться відчинятися, відчинитися, повідчинятися, відхилятися, відхилитися, повідхилятися, (гал. отвиратися, отворитися, відмикатися, відімкнутися, (о деревянных одностворчатых воротах) відкидатися, відкинутися. Дверь сама собою -рилась - сами двері відчинилися (відхилилися).

* * *

несов.; сов. - отвор`иться

откинуться відкидатися, відкинутися. См. Отвергаться.

* * *

несов.; сов. - отк`инуться

отпасть

1) відпадати, відпасти. [Відпав листок];

2) (о краске, штукатурке и т. п.) вилущуватися, вилущитися; (от союза, религии, партии и т. п.) відступатися, відступитися, відпадати, відпасти, відкидатися, відкинутися чого и від чого. [Юліян відступився від християнства. Відкинувся від партії. Він зовсім рідні відкинувся];

3) у меня -ала охота (к пению) - я втеряв, стратив охоту, знеохотився (до співів).

* * *

несов.; сов. - отп`асть

отразиться

1) відбиватися, бути відбитим, відпиратися, бути відпертим. Удар -жается ударом - удар відбивається ударом;

2) відбиватися, відбитися, відкидатися, відкинутися, віддавати(ся), віддати(ся), відсвічуватися, відсвітити(ся), (о звуке) відгукуватися, відгукнутися, [Все те відкидалося, відбивалося в тихій воді (Н.-Лев.). В прозорій воді відбиваються золоті верхи (Н.-Лев.)]. -жаться эхом от чего-л. - відбиватися луною від чого, битися луною в що, відгукуватися (віддаватися) луною від чого;

3) (находить выражение, оставлять след) відбиватися, відбитися, відзначатися, відзначитися на чому и в чому, (изображаться) малюватися, змалюватися, відмалюватися. [Ні в чім так не відзначалась душа, як у пісні (Куліш)]. Смущение -жалось у него на лице - збентеження відбивалось йому на обличчі (Грінч.). На его бледном лице -зилась мука - на його блідому виду відбилася (відзначилася, змалювалася) мука;

4) (иметь последствия для кого) відбиватися, відбитися, позначатися, позначитися на кому, на чому; сов. окошитися, покошитися на кому, на чому. Репрессии против украинства в России тяжело -зились на украинской литературе - репресії проти українства в Росії тяжко відбилися (позначилися) на українській літературі.

* * *

несов.; сов. - отраз`иться

1) (давать свое изображение на поверхности, воспроизводиться в образах, понятиях) відбива́тися, відби́тися, віддзерка́люватися, віддзерка́литися; відкида́тися, відки́нутися; несов. відсві́чуватися; ( отдаваться - о звуке) віддава́тися, відда́тися

2) (перен. проявляться, обнаруживаться) відбива́тися, відби́тися; ( отображаться) відобража́тися и відобра́жуватися, відобрази́тися

3) (оказывать влияние, воздействие) відбива́тися, відби́тися, ( сказываться) познача́тися, позначи́тися и позна́читися; несов. окоши́тися

4) строит. (несов.) відбива́тися, відбива́тися, запере́чуватися, спросто́вуватися; відбива́тися, відкида́тися, відбива́тися, відобража́тися, відобра́жуватися, віддзерка́люватися

отречься от кого, от чего зрікатися, зректися кого, чого, відрікатися, відректися кого, чого и від кого, від чого, вирікатися, виректися кого, чого, (отвергаться) кидатися, цуратися чого, відкидатися, відкинутися, відцуруватися, відцуратися від кого, від чого и кого, чого, відступатися, відступитися від кого, від чого, відкаснутися, відсахнутися від кого, (гал.) звергтися чого; (отпираться) запрещатися, запретитися. -чься от своих слов - зректися, відректися своїх слів. -чься от своих взглядов, от своего права - зректися своїх поглядів, свого права. -чься от своей веры, от отчизны - зректися (відректися) своєї віри, своєї батьківщини, відцуратися, відкинутися (від) своєї віри, (від) своєї батьківщини, відступитися, відкаснутися від своєї віри, від своєї батьківщини. -чься от света - світу відцуратися. Все родные от него -клись - всі рідні його (від нього) відреклися (відцуралися), від нього відкаснулися (відсахнулися), уся рідня від його відкинулася (відступилася, відцуралася). [Відступилася від мене вся моя родина]. Пётр трижды -кался от Христа - Петро тричі зрікався Христа, відрікався Христа и від Христа. Срв. Отступаться.

* * *

несов.; сов. - отр`ечься

отрешиться

1) бути відлученим, відділеним, відставленим и т. д. - см. Отрешать;

2) позбуватися, позбутися чого, відкидатися, відкинутися від кого, від чого, відставати, відстати від чого. -шиться от старой привычки - позбутися старої звички (завички), відкинутися, відстати від старої звички. -шиться от иллюзий, от мысли о чём-л. - позбутися ілюзій, спустити з думки що.

* * *

несов.; сов. - отреш`иться

1) ( отказываться) відмовля́тися, відмо́витися; ( отрекаться) зріка́тися, зректи́ся; ( освобождаться) звільня́тися, звільни́тися; (избавляться - о мыслях, мнении) збува́тися, збу́тися, позбува́тися, позбу́тися

2) строит. (несов.) усува́тися, звільня́тися; звільня́тися